Повертаємось до навчання (що говорити дітям у цей непростий час)
У цей непростий для кожного українця час ми маємо думати про наших дітей. Багато з них складно розуміють або і не розуміють, що відбувається і потребують підтримки дорослих.
Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – «Я з тобою». Йдеться про простір із чітко структурованими правилами і межами взаємодії.
Навчальний процес, який стартує за декілька днів, потребує від педагогів і психологів спільної уваги і обережності. Методи підтримки для дітей різних вікових груп і спосіб подання подій в Україні теж різні для кожної вікової групи.
Пізнання світу – одна з основних потреб дітей 10-14 років. Вони хочуть постійно дізнаватися і робити щось нове, але схильні порушувати суворі заборони, тому їм слід постійно пояснювати, чому так важливо бути обережними.
Підлітки 14-16 років часто проявляють небезпечну поведінку, реакції, що нагадують реакції дорослих. Вони бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію. Адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. Варто ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Отож, після двотижневих канікул діти повертаються до навчання. За цей час розпочалась і продовжується агресія Росії щодо нашої держави, ідуть військові дії. Важливо пропрацювати окремі моменти першого уроку з учнями і подальше спілкування з ними про ситуацію в нашій державі.
На початку уроку варто сказати учням, що ви раді зустрічі з ними, поновленню активного спілкування, що вони знову повертаються до навчання. Поцікавтеся, чи є у них якісь запитання, на які вони хотіли б отримати від вас відповіді.
Вікторія Назаревич вказує на те, що сьогодні наявні первинні ознаки сегрегації (відділення, відокремлення), коли одні діти залишаються вдома, інші – в евакуації. Тому вчителям не варто крокувати власними роздумами з цього приводу, як було б краще зробити. Потрібно пам’ятати, що відповідальність за дітей щодо їх безпеки несуть батьки, і лише їм вирішувати, як буде краще і що робити. Батьки давали дітям різну інформацію щодо воєнних дій в Україні і ми не знаємо яку. Окремі батьки дуже оберігали своїх дітей від такої інформації, є діти, які вже травмовані спогляданням сюжетів по телевізору. Тому, якщо у дітей не буде запитань, можна переходити до викладу матеріалу уроку.
Але у дітей можуть бути запитання і стосуватись вони можуть саме воєнних дій та їхнього сприйняття подій в Україні. Що можна говорити дітям про воєнні дії, як їх заспокоювати?
? Якщо хтось із дітей запитає, що таке війна і чому вона почалась? (Відповідаємо, що це агресивні дії одних людей до інших, тому що у них різні цінності, але ми зараз у безпеці, все буде добре, заспокоїти; Сталося те, чого всі боялися. Зараз складна ситуація, нам важливо бути зібраними і допомагати один одному.)
? А дорослі теж бояться війни? (Нам, дорослим, теж страшно. Це нормально – відчувати страх, він нас захищає. Ми можемо чути звуки сирени, довкола люди будуть боятися. Можливо, нам доведеться перейти в більш безпечне місце – укриття. Страх – це нормально, це природня реакція на небезпеку, проговорюй його.)
? Що буде з нами? (Ми – разом. Ми справимось. Армія робить все можливе, щоб нас захистити.)
Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо і не перебиваємо. Киваємо, робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко і підтримуємо дитину: «Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся».
! Пам’ятаймо, що думки не можна стерти, але їх можна змінити. Тому фрази закінчуємо на позитиві.
! Не варто навантажувати дітей власними переживаннями і проблемами.
! Не потрібно казати дітям, що ви не встигнете опрацювати навчальний матеріал, лякати їх. Багато дітей зараз знаходяться в кризі, тому потребують стійкого дорослого, який дає опору на майбутнє, а не створює додатковий переляк. Все встигнете опрацювати, аби настав Мир.
! Перший час зробіть акцент на повторення матеріалу, щоб відновити здатність мозку сприймати розумове навантаження. Після важких емоційних переживань у всіх у нас свідомість дещо пригальмована, це обумовлено тим, що була і є загроза життю.
! Намагайтесь дотримуватись адекватних навчальних навантажень. Пам’ятайте, що виконання навчальних завдань потребує енергії, якої на даний час ще немає ні у дітей, ні у дорослих.
! Створюйте позитивну мотивацію до навчання. Головним завданням дітей є навчання, і чим краще вони оволодівають знаннями, тим більше вони допомагають нашій державі у ці складні часи. Наголошуйте, що зараз важливо робити те, що кажуть дорослі, і ставитись до всього відповідально. Воїн має воювати, вчитель – навчати, а учень – вчитися!
! При підготовці до уроків, в іграх чи під час занять не використовуйте образи літаків, тощо. Це може травмувати дітей. У роботі спираємося на метафори і образи дому, землі, веселки, води. Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох з них це – джерело небезпеки. Зважайте на це, плануючи роботу з учнями.
! Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.
! Якщо у роботі плануєте створювати щось із частин (кубиків), будувати – це добре. Але якщо деталі руйнуватимуться, то це може нагадувати дітям про руйнування в країні.
! Будьте уважні до звуків, що використовуються у супроводі.
! Пригадуємо, що у стресі можливі три реакції людини:
* бий (нападай) – діти можуть проявляти негативні емоції: агресувати, сваритись, ображати, кидатись чимось;
* біжи – намагання уникнути, втікти від ситуації, заховатись;
* замри (ступор) – люди стають розгубленими, нерухомими, ніби завмирають (ними потрібно керувати). Спостерігаючи за дітьми, виокремлюйте для себе саме таку категорію дітей, тому що без сторонньої допомоги їм буде важко справитись зі стресом. Зателефонуйте класному керівникові, психологу, поділіться своїми спостереженнями з батьками.
! Працюйте над образами сили і стійкості, частіше просіть дітей намалювати, зобразити те, що є їх силою.
Варіанти завдань:
1. Пригадайте свій образ спокою і стійкості. Намалюйте цей образ.
2. Вправа «Коло підтримки». У кожної людини є своє коло підтримки. У тебе теж є 5 людей, до кого ти можеш звернутися:
- Хто може пояснити тобі (дати правдиву інформацію про щось).
- Хто може допомогти діями (хто може допомогти тобі).
- Хто може підтримати в почуттях (хто може сказати, що плакати, злитись, напружуватись – це нормально).
- Хто може помовчати поряд.
- Хто може розсмішити (дивитись з тобою комедії, сміятись).
3. Приблизна тематика малюнків для відновлення рівноваги:
1. Дерева, які ми посадимо.
2. Будинки, які побудуємо.
3. Мости, які відновимо.
4. Квіти, які розквітнуть на моїй землі.
5. Птахи, що літатимуть на вільному небі.
6. Сонечко перемоги України.
7. Веселкові ранки моєї України.
8. Шлях Миру (можна просто кольорами).
9. Сади, які розквітнуть в Україні.
10. Плодючі лани України.
11. Міцні ліси України.
! Пам’ятайте, що ми проводимо заняття з дітьми для того, щоб дати їм стабільність у теперішній реальності, відволікати і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
! Віримо, що все буде добре! Всі війни закінчуються у своїх жахіттях і болі, далі буде по-іншому, і ваш особистий приклад може спонукати дітей в гіршому випадку – до паніки і страху, а в кращому – до гармонії і стабільності.
Діти емоційно дуже вразливі. Потурбуйтеся про них. Але і про себе не забувайте.
(За матеріалами М. Марковської «Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють з дітьми під час війни», В. Назаревич «Педагог має навчати»)