top of page

Як говорити з дітьми про військову агресію і допомогти їм пережити травматичний досвід.

Шановні батьки! Зверніть увагу ще раз на те, як говорити з дітьми про військову агресію і допомогти їм пережити травматичний досвід.

Як говорити з дітьми про військову агресію і допомогти їм пережити травматичний досвід.

Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила спілкування з дітьми різного віку про військову агресію.


️Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова, ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, внаслідок чого дитина буде відчувати безпеку.


У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.


Найкраще - коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи членів родини поговорити з вашою дитиною.


Для дошкільнят:


  • Для маленьких дітей добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни. Навіть на прикладі найпростішої казки «Коза-дереза» можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку.

  • Історії можна моделювати самим батькам, придумувати алегорії та сюжети, які б зображали події навколо.

  • Можна робити аплікації з ниток для в’язання (вік дитини - від 3-х років). Дитині пропонується зробити їжачка безпеки, квіточку для мами і т.д. з кольорових ниток довжиною 10-15 см. Також можна робити аплікації з ниток на вільну тему.

  • Ліпити з пластиліну (для подолання агресивних станів). Виліпити пластилінову кульку і сплющити її, зім’яти, вибити агресію.

  • Методика «Каракулі» проводиться з використанням воскової крейди чи будь яких інших засобів малювання, але без пошуку образів.


Для дітей 6-10 років:


  • Варто повторювати, що батьки до всього готові та захистять: якщо, скажімо, збирають «тривожну валізу» можна пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.

  • Якщо хтось з дорослих в родині на позиціях у війську, чи на місцях в теробороні, варто пояснити, що це їхня робота та обов’язок, так сама як робота та обов’язок дитини зараз продовжувати навчання.

  • Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика чи написати історію.

  • Розмальовувати розмальовки з різними геометричними фігурами - допомагає «структурувати» емоційний стан дитини, сприяє полегшенню психосоматичних проявів, відновитися після панічної атаки. Також можна робити аплікації з попередньо вирізаних геометричних фігур.

  • Робити ляльки-мотанки, невеличкі підвісні іграшки з ґудзиків та намистин, щоб дитина могла в разі потреби з ними контактувати.

  • Робити маленькі листівки, які вміщуються в долоньку дитини, на зразок: «Ми - молодці», «Я - молодець!». І дитина може носити цю листівку як талісман у кулачку.


Для старших дітей та підлітків:

Пізнання світу – одна з основних потреб дітей 10-14 років. Вони хочуть постійно дізнаватися і робити щось нове, але схильні порушувати суворі заборони, тому їм слід постійно пояснювати, чому так важливо бути обережними.

Особливу увагу зверніть на психологічні особливості дітей підліткового віку, їхнє сприйняття військових подій, а також на те, як допомогти старшим підліткам пережити травматичний досвід.


  • Підлітки 14-16 років часто проявляють небезпечну поведінку, реакції, що нагадують реакції дорослих. Вони бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких, тому можуть радикально сприймати ситуацію. Адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. Варто ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.

  • Найчастіше після пережитого травматичного досвіду підлітки відчувають сором і можуть мріяти про помсту.

  • Травмуюча подія для підлітків може призвести до радикальних змін їхнього світогляду. У деяких підлітків може спостерігатися небезпечна поведінка.


Тому:


  • Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії можуть заспокоїти дітей.

  • Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків - фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити, чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.

  • Дитину такого віку необхідно заохочувати до обговорення її тривог, вираження страху та суму. Разом шукати відповіді на важливі питання, дискутувати. Головне - залучити до діалогу.

  • Важливо пояснити, що усі їхні почуття є нормальними, в тому числі і злість.

  • Допомагати фільтрувати інформацію, так як вміння аналізувати ще не сформоване.

  • Допомагати звільнятися від сильних емоцій. Говоримо підліткам, що плакати - нормально, кричати - нормально, злитися - нормально.

  • Оскільки злість дає сильну напругу в тілі, користуватися будь-якою можливістю випустити її через фізичну діяльність або гру.

  • Набагато легше переживати те, що відбувається, коли ми можемо впливати на ситуацію, відчуваємо причетність до спільної справи. Зараз підлітки активно допомагають онлайн. Наприклад, відслідковуючи фейки.

  • У тривозі завжди задіяне тіло. Обійми — стратегічно важливий ритуал у сім’ї.

  • Підліткам подолати та відреагувати агресивні стани допоможуть «ланцюжкові бомбочки» - нитки зв’язуються у вузлики та зкручуються у бомбочки-клубочки.

  • Якщо дозволяє ситуація, можна «вибивати» напругу м’ячем, що дозволяє вивільнити емоції, в тому числі, негативні. Особливо, якщо дитина знаходиться у замкненому просторі і не має змоги побігати, фізично розвантажитися.

  • Не забувайте, що, незважаючи на вік дитини, треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай.

  • Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.



Бережіть себе та близьких. Все буде Україна!

 

Психологічна служба НВК №19

  • Facebook
bottom of page