День Єднання

Кажуть, що школа — це стіни.Але сьогодні ми вкотре доводимо: школа — це люди.

Сьогодні День Єднання. Наші учні знову зустрілися не за партами, а у віконцях зуму. Ми не можемо взятися за руки в живому ланцюгу в шкільному коридорі, не можемо разом заспівати гімн у класі. Але чи робить це нас менш єдиними? Навпаки.

Ми об’єднані кожним «Ви мене чуєте?», кожним надісланим смайликом у чаті, кожним спільним уроком попри тривоги чи вимкнення світла. Нас розділяють кілометри, кордони, а іноді й тисячі метрів, але нас єднає одне небо і одна велика мрія на всіх.

Наші учні сьогодні — це маленькі вогники великої країни. Хтось підключився з рідного міста, хтось із-за кордону, але в кожного на екрані — синьо-жовтий прапор, а в душі — незламна Україна.

Ми разом. Ми поруч. Ми єдині. Бо єдність — це не про фізичну присутність, це про те, що ми відчуваємо одне одного навіть через монітори.

З Днем Єднання, дорогі вчителі, учні та батьки!

Тримаймося разом!